Вітаю Вас, Гість
Головна » 2015 » Лютий » 16 » «Афганістан болить в душі моїй і досі…»
14:50
«Афганістан болить в душі моїй і досі…»

«Афганістан болить в душі моїй і досі…»

«Афганістан…

 Ти в наших думках, як птиця в польоті.

 Ти в наших серцях, затихлих в скорботі»

15 лютого - особливий день, величне свято Стрітення Господнє, день, який за народним календарем ще іменують – зустріччю зими з весною, а на історичному календарі – день виведення радянських військ з Афганістану. 15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли закінчився відлік великих втрат людських життів. Цей день і є закінченням афганської війни для неіснуючої вже на сьогодні держави – СРСР. Тоді закрилася остання сторінка героїчного і трагічного літопису боїв. Перестали йти похоронки з Кандагару і Гардесу, Джелелебаду і Кабулу.

Правда про афганську війну… Вона різна. Здебільшого хвороблива і гірка. Афганська війна… брудна, ніким і нікому неоголошена… А хіба війни можуть бути чистими? Кожна із них несе смерть, інвалідність, одягає у смуток тисячі сердець, сповнена материнським довічним смутком і болем. У війни холодні очі. У війни свій відлік, своя безжалісна арифметика.

Афганська війна тривала вдвічі довше, ніж Велика Вітчизняна. У цій війні загинуло майже 15 тис. осіб, 290 воїнів пропали безвісти. А скільки скалічених доль, втрачених мрій, пошкоджених планів на щасливе майбуття.

Над головами наших земляків-афганців Паскаря Дмитра Миколайовича, Чернявського Василя Семеновича, Шведкого Віктора Павловича, Гудими Юрія Степановича та Мунтяна Володимира Миколайовича також свистіли кулі. Кожна хвилина їхнього життя могла стати для них останньою. Але їм випало щастя вижити і повернутися до рідної домівки. На жаль, на сьогоднішній день серед нас немає в живих Шведкого Віктора Павловича. Нехай земля йому буде пухом. А живі - живуть в мирі та злагоді за себе і за тих, хто поліг в Афганістані, в його ущелинах.

Народна мудрість говорить: «Людина живе доти, допоки про неї пам’ятають».

         З метою виховання молоді на  кращих зразках патріотизму рідного народу,його досвіду,традицій, вищих християнських ідеалів, формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості,почуття любові до України, пошани до людей, готовності до виконання громадянських і конституційних обов'язків в середній ЗОШ І-ІІІ ступенів с. Подвір’ївка учнями 6 класу під керівництвом класного керівника Козака О. В. був проведений загальношкільний захід «Афганістан болить в душі моїй і досі…»

Протягом усього дня у вестибюлі школи горів вогник пам’яті, майоріли червоні гвоздики як символ мужності, любові, вірності солдата-захисника, а учні школи читали рядки стінгазети, підготовленої членами учнівської ради.

Бої закінчились, а історія – вічна. Афганська війна в пам'яті людства ще буде жити довго, тому що її історія написана кров’ю солдатів і слізьми матерів. Покоління, обпалене її вогнем, як ніхто засвоїло військові і моральні уроки тієї героїчної і трагічної афганської війни.

Війна в Афганістані – це трагедія і звитяга сотень тисяч людей, мужність, доблесть і героїзм, кров і біль, душевні страждання і втрати… Це не лише незагоєна рана, біль її учасників, це – застереження на майбутнє.

Убитим і живим не було і нема за що виправдовуватися. Їх нема в чому звинувачувати. Але їх варто пам’ятати. Потрібно пам’ятати цю війну, цю трагедію...

Живі завжди в боргу перед мертвими. І наші діти та онуки мають знати своє історичне минуле, найбільше правди, нехай гіркої, але правди...

 

Вчитель ЗВ  Козак О.В.

 







 

Переглядів: 104 | Додав: zavuch | Рейтинг: 3.0/1
Всього коментарів: 0
avatar